В серці серця. Частина 3. Розділ 7

Фінальна сцена

- Інсілліон! - видихнув Адам.

- Ти кликав? А ти далеко зайшов від свого дому… - сказав той, оглядаючи людей навколо. Коли він побачив Марі, яка застигла так само як і всі інші - він все зрозумів. Адам, я хочу тобі дещо пояснити - винувато сказав Амур.

- Не треба. Це дивно і по-казковому, але твоя поява, примусила мене повірити, що я багато чого в цьому світі не знаю, тож я припустив, що їй витирали пам’ять задля виключення можливості наших зустрічей. Правильно?

- Так! - здивований винахідливістю відповів Інсілліон. Він дивився на Адама і гадав звідки той міг здогадатись, але зараз це було неважливо.

- Чому ти не приходив коли я звав? Хто були ті люди, що бігли за мною наступного дня, після твоєї появи?

- Нагорі були проблеми, – помітивши зацікавлений погляд друга, він додав: я не хочу про це говорити, через них помер один з нас. Все вже скінчилось.

- О! Ну то добре… - зрозумів біль Амура Адам.

- Адам, давай я зараз доторкнусь до вас і поверну все на свої місця, але попереджую тебе, що я не знаю коли до неї повернуться спогади, цілком можливо, що треба буде починати все спочатку.

- А у нас так нічого і не було, якщо ти не знаєш. Так що нічого проходити спочатку, тільки з нуля - сумно прошепотів чоловік, здавалось, навіть, більш до себе ніж до Інсілліона. Адам підвів очі і подивився прямо в душу Амур. – Я багато думав над тим, що взагалі відбувається в світі. Ми, люди, бігаємо, мов собаки заради кістки, щоб нам її кинули. Але я вирішив стати вовком, який не чекає на хазяїна, а сам бере здобич.

- Ти хочеш сам спробувати відчути силу Кохання, викликати її і розпорядитись? - з радістю, майже, проспівав Амур. Він був дуже задоволений кількістю змін за один день, адже все відбувалось, так як він мріяв: Амури і люди - ставали вільними один від одного.

- Так, але тільки наполовину: кохання, для того, щоб воно було справжнім, ні в якому випадку, не слідує отримувати в дарунок, бо тоді, подібно розніженій дитині, ним пограються, і не розуміючи всієї цінності покладуть на поличку вкриватись шарами пилу - за нього треба боротись! Його треба хотіти і жити цим серцебиттям. Звичайного слова “кохати” і “любити”, з самого початку було недостатньо, щоб осягнути це почуття. Я зрозумів цю необхідність завдяки вашим конфліктам нагорі. Вони примусили мене страждати, але я навчився йти до своєї мети, до своєї мрії. В мене є тепер за що боротися!

Інсілліон зачаровано слухав, насолоджуючись думками людини. “О, так! Людство несе в собі величезний потенціал: відкривши в собі розуміння сили Кохання, вони одного разу зможуть припинити війни та викорчують злобу, припиняться гоніння слабких та знедолених, зникне расова ненависть. Адам

 - це перший камінець, але він, завдяки своєї цілеспрямованості, я думаю, зможе зрушити з мертвої точки емоційну історію людей” - роздумував Інсілліон, спостерігаючи за обличчям друга.

- Адам, скажи - навіщо ж ти тоді мене покликав? - поцікавився Амур, підозрюючи, що є причини, якої він взагалі не очікував.

І підозри не підвели його.

- Спочатку я вважав, що маю це зробити через обіцянку - сказав Адам і, помітивши нерозуміння в погляді Інсілліона, вирішив уточнити: “в мене є знайома - Сара, вона мені сказала, що я маю покликати друга, як прийде час.

Амур всеодно нічого не зрозумів.

- Добре, продовжуй.

- І я спочатку так і зробив, але зараз, дивлячись на тебе я розумію, що я хотів тобі віддячити. Люди вбивають, зраджують заради влади, купують свою прихильність, але не розуміють одного - найцінніше в світі, це коли серце б’ється в прискореному ритмі, і щосекунди жадаєш присутності коханої тобою людини. Ти мені це дав. І я вирішив повернути борг - сказав Адам, і керуючись голосом зсередини, поклав руку Амуру на плече.

- Я не знаю як це правильно робиться, але якщо ви можете нам дарувати любов, то це означає, що і ми маємо для вас свого Санта Клауса.

Що робити далі чоловік не знав; він просто заплющив очі і чекав... Дочекався!

Злива теплих, як літній дощ спогадів впали на його свідомість і передались Інсілліону. Це було життя Амура, від самого початку, до сьогодні. Весь процес нагадував розфарбовування чорно-білих знімків, які виглядали сухими. Адам надихав їх різнокольоровістю почуттів, він змушував тужити і радіти від них, робив душу Інсілліону щасливою від того, що вона бачила.

Все закінчилось так різко, як і почалось. Чоловіки дивились один на одного, і раптом, обійнялись і очима в обох побігли сльози щастя.

- Я люблю тебе, Інсілліон. Люблю, як друга… - прошепотів тому у вухо Адам.

- І я тебе.

Вони стояли і насолоджувались цим моментом, але Адаму не давала спокою Марі, яка стояла завмерши в декількох кроках від нього.

Він знав що саме - має зробити. Жінка повинна знати все - від початку і до самого кінця. Випустивши з обійм Інсілліона, плечі якого здригались від щасливої істерики він повернувся і, збираючись з силами, окинув поглядом площу. В Адама не було жодних сумнівів, що це Інсілліон вповільнив час, і, коли він підійде до Марі, все повернеться на свої круги і секундні стрілки знову почнуть свій вічний марафон.

Раптом, в завмерлій картині він побачив вогненну шевелюру, яка визирала з-за інших людей. Хтось, в цій завмерлій картині, наближався до них, попри всю силу Амура.

- Сара? - здивовано запитав Адам.  – А ти що тут робиш?

Він почув, що позаду нього Інсілліон затих.

- Я не знаю, як цю жінку звуть насправді, але зараз - це не Сара, - сказав той, і чоловік відчув, що Амур шокований побаченим.

Жінка наближалась до них широко розвівши руки і щиро усміхаючись. Підійшла і поклала долоні їх на плечі.

- Адам, Інсілліон, - сказала та, переводячи погляд.

- То ти і його знаєш? - нічого не розуміючи запитав Адам.

- Атііл, - видихнув Інсілліон: але як?

- Того, хто несе Кохання не так просто подолати ненавистю. Парл про це забув і просто знищив моє тіло, але не душу. Я міг тієї ж миті повернутися назад, але це не допомогло б тобі зрозуміти, те, для чого ти народжений.

- То ви весь час знали?

- Авжеж. Поганий би я був ректор, якби мені не було б відомо все про моїх студентів. Я, подібно Парлу, приховував твоє існування, до певного часу, шляхом стримування сили, яка весь час хотіла наповнити тебе, - Адаму різало слух, те, що Сара звертається до себе в чоловічому роді.

- Але навіщо?

- Велика сила в руках дитини - небезпечна зброя. Ти це довів коли хотів допомогти Адаму. Відкривши в собі можливості почав скакати в цей світ не намагаючись прикрити себе. Ти діяв грубо! - як після практичного заняття говорив той.

Від цих слів Інсілліону стало незручно і соромно. Вибачте, пане ректор - прошепотів той.

- Це пусте. Я знав, що мудрість, приходить з роками. Саме тому знайшов цю дівчину, яка теж була відносно задіяна в цій історії і, котра мала  закохатись в Нейтена Старка - і почав, іноді, з її допомогою, підштовхувати події в потрібному руслі - розповів Атііл.

Він побачив, що Адам слухає, намагаючись вловити суть, усміхнувся йому і трохи вклонившись представився пояснюючи: я такий самий Амур, як і твій друг. Я - ректор Школи Амурів - Атііл. Я міг би з’явитись в цьому світі в своїй подобі, але знав, що мене помітять, тож був змушений діяти через людей.

Адам не знав, як взагалі реагують на таку фантастичну інформацію, при тому, що не вірити їй в нього не було жодних підстав. І просто усміхнувся у відповідь, розвертаючись до Марі.

- Я чув, Адам, що ти хочеш зробити все сам. І справді настає нова ера в існуванні людей і Амурів. Йди до неї.

Відчувши легкий поштовх він пішов і світ почав кружляти відновлюючи плинність часу. По правді, кажучи, Адам розраховував, що це станеться дещо пізніше, але вірив в те, що Амури знають, що роблять.

Десь за натовпом вуличний колектив почав грати його улюблену пісню Sunrise Avenue - “Hear me now”. І переставляючи ноги в такт пісні, він замугикав собі під ніс мелодію. Цього колективу не було одразу - вони почали грати якраз вчасно. Це, мабуть, Інсілліон - з подякою подумав Адам.

“I left everything behind me

Searching for the strength I thought I

Had inside me”

Це був тільки початок пісні і він продовжував наближатись, відчуваючи, що це ідеальний момент, повний напруження та переживань, які несе в собі ця пісня.

Вокал виконавця був на висоті. 

І як їм не холодно грати посеред зими на площі? - думав Адам. А ще, на додачу, його думки були переповнені Інсілліоном, Атіілом і всим, що він дізнався і відчув. Цей момент йому уявлявся до країв наповненим Марі Романо, але він наближався, і знав, що тільки-но зустрінеться з нею поглядами - так і буде. А поки що він дозволив собі цю “зраду”, думаючи та взважуючи все, що отримав від цього життя, почуття та жінки. І уявляв, що ще отримає.

Постать Марі загубилась серед людей і він побіг, якраз в той час коли в пісні настав апогей музичного напруження. Адам штовхав людей і одразу ж вибачався, забувши про те, що ті його не розуміють, але, здавалось, що вони і не ображались. Було враження, що весь світ зараз розуміє його біг. Кожна пара очей і людей, і Амурів прикуті до фіналу цієї романтичної історії. Пришли на згадку фільми, які любила Ліна, його екс-дружина... Ніколи він не вважав себе за героя того півторагодинного поп-корну для мозку, але вийшло все, ще потужніше, ніж там, в екрані.

Повертався його зір; дякуючи йому він з легкістю побачив чорну пляму в загальному сяйві почуття.

Інший напружений момент пісні, і Адам вискочив прямо за спиною Марі, яка зупинилась, щось розглядаючи в натовпі.

“Tell me how

I want to

Say it loud: “I need you”

To be the one who catches all my dreams”

Її чорне волосся падало на спину, крізь це темне полотно пробивались великі круги блакитних сережок, які мали б ідеально пасувати до “небесності” її очей.

Запах... Вперше до нього долетів її запах. Він ніс кохання в чистому виді, без домішок. Був настільки природним та рідним. – В принципі, він би і мені пасував… – шуткуючи, щоб зменшити переживання, подумав він.

- Марі? - несміло покликав чоловік.

Жінка повернулась, викликаючи всередині нього, як завжди, серію цунамі. Її холодні очі більше не лякали Адама: він знав, що очікувати. Вже й не через подібне пройшли - пронеслось в голові.

- Доброго дня, ми знайомі? - запитала вона.

- Марі, послухай, я телефонував тобі вчора. Адам Менельскі, пам’ятаєш?

- Так! - відповіла вона пригадавши.

- Я маю тобі дещо розповісти, але спочатку...

Адам зробив паузу, бо знав, що не слова тут потрібні. Він різко взяв її за плечі і притягнув до себе цілуючи ці жадані вуста.

Жінка здригнулась, але не стала пручатись вона стояла, подібно статуї. Тепер, здавалось, що тільки її заморозили Амури, але в неї були на те причини.

Адам подивився в її очі і тонучи в їх глибині, побачив та зрозумів що коїться. Вона почала згадувати. Пам’ять впала на неї щільною тропічною зливою.

– Адам... – видихнула вона падаючи в його обійми.

- Марі - прошепотів він.

Вони стояли і здавалось, всі глядачі, що спостерігали за цієї історією аплодують стоячи.

- I'm tired of sleeping. Аlone I've been grieving… - проспівала Марі.

Адам здригнувся і відсторонився, продовжуючи тримати її за плечі.

- Ну, я підспівую тому колективу. Це моя улюблена пісня. - пояснила вона.

- Я тільки що зрозумів дещо, але не скажу тобі, що саме. - сказав він знову притискаючись до неї, відчуваючи її запах. За ту секунду, що він дивився на неї, його плечі встигли почати сумувати за дотиками до неї.

Тепер була її черга відсторонитись. Вона підняла руку і струснула волоссям, показуючи своє незадоволення.

- То ось з чого ми почнемо нашу історію? З таємниць, - з грайливою образою констатувала вона.

- Добре. Я просто, ще раз впевнився, що знайшов ідеальну жінку! - відповів він міцно цілуючи.

Амури стояли і спостерігали за тим, як людина зламала тисячолітні закони і покохала сама, без чиєїсь допомоги. Так, звісно в них були зародки, які посадив Інсілліон, але через перепони вони мали б померти, та цього не сталось дякуючи силі цих людей та вірі в світле кохання.

- От оце справжній щасливий кінець історії. - сказав Інсілліон, насолоджуючись картиною.

- Так. І я вважаю, що вони заслужили час, щоб побути, нарешті на самоті, - відповів Атііл, вказуючи очима на небо.

Хлопець зрозумів натяк. Двічі ляснуло. Ці звуки потонули в гаморі натовпу, який радів, ще не розуміючи причин.

Адам і Марі кохають одне одного!

 Читати попереднє -------------------------------------------------------------------------- Читати далі >>

Підписуйтесь на нашу групу в VK: #loveforages
Та на Youtube-канал.

З повним змістом книги "В серці серця" можна ознайомитись тут.