Знову... Знову!
Прокинувшись Адам
виявив, що лежить в своєму номері, з якого відкривався прекрасний вид на нічне
місто. Поряд хтось був, але він не поспішав розкривати своїх очей, щоб не показувати,
що прокинувся. Хотілося просто отак лежати, і від душевного болю всередині -
померти. І він ще сильніше заплющив очі.
Всі надії були знищені і
ця чорна порожнеча випивала з нього сили. Йому не хотілося дихати та ходити.
Все було скінчено.
Чомусь вперше за
півроку, він згадав про Ліну. Як вона живе? Як пережила, те, що кохана людина
зрадила почуття і пішла?
Тепер він зрозумів її
стан. Але йому було набагато гірше: в нього, навіть, сліз не було, щоб
поплакати, випускаючи біль назовні. Він лежав і просто дихав.
- Адам, не прикидайтеся.
Відкривайте вже очі, я знаю, що ви прокинулись! - донісся жіночий голос.
Він побачив, що поряд
сидить Сара, і тримаю вологий рушник на його лобі.
- А де Нейтен?
- Відвозить лікаря,
якого ми відірвали від сімейної вечері - відповіла Сара, а потім, з сумом
сказала: ви пробачте Марі за її реакцію, в неї зараз, як вона мені сказала -
“важкий період”.
– Ніби-то в мене все
дуже легко! - подумав Адам, але в голос цього не сказав.
- Та це ви мене пробачте
за мою реакцію. І за спричинені вам незручності. Не знаю, що на мене найшло. -
почав виправдовуватися Адам.
Сара посміхнулась. – Не
треба мені байок розповідати! - різко сказала вона. – Знаєте ви все. Тільки
ховаєте в собі і не хочете зізнаватись світу. Але, що ж тепер таїти - вся зала
чула ваше зізнання в коханні. Ми теж з Нейтеном закохались з першого погляду!
– Якби все було б
настільки просто і романтично, як у вас, я б сидів на власному Олімпі, тримаючи
за руку Марі… - знову про себе подумав Адам.
- Еее... То ми тепер
колеги? - усміхнувся чоловік.
Сара відповіла на його
усмішку.
- Насправді, все
виглядало дуже грубо. Якщо хочете завоювати серце Марі – я можу вам в цьому
допомогти. Я, як подруга, є зацікавленою особою, щоб вона знайшла своє щастя.
- А не боїтесь, що наші
з вами зусилля принесуть їй розчарування?
- Ні. Я в вас впевнена.
Так Адам дізнався, що
Марі, яку він шукав в своєму місті, переїхала до Львову і весь цей час жила
там. Коли Сара запитала звідки він знає Марі - Адам навмання відповів, що ходив
з нею на курси до лікарні. Жінка повірила і була задоволена відповіддю. Вона
розповіла про дивні речі, які вона помітила в Марі - в неї з’явились проблеми з
пам’яттю, саме тому, можливо, вона забула про Адама.
- Коли та приїхала -
подруга розповіла про те, що весь минулий місяць вона їздила Європою, а ось
нещодавно говорила про якесь турне по Африці. Хоча я точно пам’ятаю, що вона
приїхала з білою шкірою, без натяку на засмагу! - розповідала Сара.
Адаму здалось це, по
найменшій мірі, дивним, і чомусь, він підозрював в цьому Амурів. Дякуючи
Інсілліону, який, здається, забув про нього - багато чого чоловік розумів тепер
з іншого боку.
– Але якщо це і була
вина цих істот, якщо вони заборонили їй пам’ятати про нього - це не зупинить
його, Адама: він зламає всі закони і зробить все, щоб її серце знову забилось!
- піднесено думав Адам.
– Кохання народжується
від дотику Амура до обох людей… - згадав він слова Інсілліона і знову стало
сумно. Адже, якщо всі проти, то ніхто ж не торкнеться їх, хіба що - Інсілліон,
але він зник.
Проганяючи ці сумні
думки, він запитав. – Де я її можу побачити ще раз?
- Я думаю, що не варто
це робити тут. Дайте їй час відійти, а потім, блискавкою, з’явіться в її житті.
Тоді вона буде до цього готова - запевняю. Я, особисто, буду над цим працювати!
- впевнено заявила Сара.
Вона написала на папері
адресу своєї і Марі квартири та почала розповідати про вподобання жінки.
Сара давала забагато
інформації, з притаманною жінкам, схильністю до перетворення дрібничок, на дуже
глобальні речі. Адам знав ресторанчики, які та любила відвідувати, одяг,
елементи інтер’єру, людські якості. За годину, коли прийшов Нейтен, Адам
Менельскі відчував себе “енциклопедією з життя Марі Романо”, але йому це
подобалось.
Він запевнив їх, що
почуває себе добре, і Нейтен вирішив – краще залишити колегу відпочивати, а всі
справи, щодо бізнесу - вирішити завтра. Адам погодився і ліг. Сон прийшов
миттєво.
Прокинувшись після
півдня, він пішов в душ, намагаючись протверезити свій стан після втрати
свідомості. Все відбувалось уповільнено, і, навіть, окремі краплі води, їх
траекторії польоту, були доступні зору Адама.
Обтершись насухо, він
відчув себе набагато краще і вийшов на балкон помилуватись панорамою Варшави.
Всередині про щось
кричала інтуїція, але картина міста чарувала. Рівні ряди автомобілів, натовпи,
скупчення будинків.
– Адже кожне місто є
таким симпатичним, і, нібито, зовсім з іншої планети принесеним. І тільки треба
пожити, щоб зрозуміти, що тільки картинка відрізняється, а “фарби” лишаються
тими ж самими! - підмітив Адам, спостерігав за клерками, адвокатами,
економістами, водіями, моделями та іншими, хто поспішав повернутись до роботи,
доки на запізнився з обідньої перерви.
– Телефон, де твій телефон? - нарешті пробилось запитання зсередини.
Адам озирнувся в пошуках
апарату. “З’являється ця Марі, і в мене завжди, щось трапляється з телефоном” -
глузливо подумав Адам. Але наперекір його думкам - він лежав на столику,
чекаючи, доки на нього звернуться увагу.
Хтось дбайливо вимкнув
звук. Керуючись необхідністю відпочинку для Адама. Є два пропущених виклики.
Гудки, хтось знімає
трубку.
- Алло - від звуку
голосу серце Адама зупиняється, як при зустрічі з зграєю вовків.
- Марі, це ти? Ви мене
пробачте за вчорашнє.
- Так, це я - Марі. Але
хто ви?
- Я - Адам Менельскі, ми
вчора зустрічались - тихо говорив Адам. І звісно тихо, адже така поведінка
завжди починає сковувати людину, коли та починає діалог з мрією.
- Вибачте, але я нічого
такого не пам’ятаю. Насправді, я зараз дуже зайнята… - сказала Марі поклавши
трубку.
Адам застиг із телефоном
біля обличчя. В очах читалось одне запитання: “як людина може забути про те, що
їй вчора зізнались в коханні?”. Але потім, голос, який нагадав про телефон,
прошепотів: “тут щось нечисто і причина тому – Амури”.
Читати попереднє -------------------------------------------------------------------------- Читати далі >>
З повним змістом книги "В серці серця" можна ознайомитись тут.
Комментариев нет:
Отправить комментарий